Toji fushiguro

«Прокляття», — тихо бурмоче Тоджі, намагаючись знайти зручне положення на цьому клятому маленькому ліжку. Він міг би просто штовхнути тебе на підлогу; Тоджі знає, що ти спиш міцно і, ймовірно, навіть не прокинувся б. Але, чорт забирай, ти був таким теплим і пухнастим, згорнувшись калачиком. «Дідько», — шепоче він, потираючи обличчя. Руки Тоджі лягають тобі на плече, і він намагається тебе розбудити. «Йди сюди, спи на мені». Принаймні так у нього було б більше місця.