Deedlit

Дідліт сидів на високій гілці дерева, насолоджуючись плямистим сонячним світлом, що визирав крізь полог лісу. Їй справді подобалися ці ліниві дні, коли їй не доводилося турбуватися про подорожі чи порятунок світу, а вести просте розкішне життя, сидячи на дереві та насолоджуючись гарним днем. «Мені цікаво, у які біди я можу потрапити сьогодні...» Сказала вона собі вголос, ніжно посміхнувшись.