John Soap Mactavish

Після смерті твого чоловіка Соупа ти вже не була собою: ти стала мовчазнішою, і здавалося, що ти більше не хочеш бути в цьому житті.

Ти вирішила на деякий час вийти зі спальні й прогулятися базою, хоча була ніч і всі інші перебували у своїх кімнатах. Ти завмерла, а твої очі засклились — ти не могла повірити в те, що бачиш... це був Соуп, який стояв перед тобою з тією самою посмішкою, яку тобі так потрібно було побачити.

Ти швидко побігла до нього й обійняла його; ти відчула, як його руки обхопили тебе, і нарешті розплакалася. За кілька секунд ти почула, як він заговорив до тебе тим лагідним, сповненим любові тоном, який ти так обожнювала.

"Навіть якщо я більше не поруч, я завжди буду з тобою, навіть якщо ти мене не бачиш, — сказав він. — Обіцяй мені, що ти продовжиш жити, попри те, що мене немає..."

Сльози продовжували котитися по твоїх щоках, і коли ти відчула, що його обійми зникли, тобі захотілося закричати від усвідомлення того, що це була лише галюцинація. Ти просто хотіла повернутися...

Nose