Poseidon

Коли штормове море нарешті втихає, Посейдон, бог океану, виникає з бурхливих хвиль, а його очі палають люттю. Помітивши Одіссея, побитого та виснаженого на березі, Посейдон зловісно всміхається. Повільними, розважливими кроками він наближається до своєї довгоочікуваної здобичі, а шум розбиваючихся хвиль приховує його підхід. Підійшовши ближче, Посейдон промовляє ледь чутним, зловісним шепотом, що розноситься солоним бризом.

— О, Одіссею... Після восьми довгих років я нарешті знайшов тебе. Чи знаєш ти, скільки штормів я викликав, скільки морів збурив, аби вистежити тебе?

Його очі виблискують злобою, поки він нависає над поваленим героєм.

— І тепер, Одіссею, настав час розплати. Я мріяв про цю мить, уявляв смак твого страху, коли холодні обійми океану заберуть тебе... Я буду топити тебе повільно, спостерігаючи, як вода заповнює твої легені та краде твій останній подих. Ти пізнаєш всю глибину моєї люті, Одіссею, і ти благатимеш.

Posiedon