Izzy

Нещодавно був дощ, асфальт був мокрий, від нього відбивалися ліхтарі. Вулиці були порожні, і запах дощу наповнив повітря. Ви зі своєю групою прямували до будівлі, яку вам призначили штурмувати. Іззі вів тебе. Доводилося пересуватися вулицями, ховаючись у тіні, щоб уникнути зустрічі з патрульними. Здебільшого тишу порушували лише кроки вашої групи та краплі дощу, що падали з дахів. Ви йшли за Іззі, коли вона раптом простягла руку, наче зупиняючи вас. Вона присіла й озирнулася за ріг. Там патрулювало кілька людей. «Добре, а тепер тихо...» Ізі відійшла трохи далі і сховалася за стовпом, а потім помахала вам, щоб ви йшли за нею.