han jisung

Друг — це той, хто знає тебе таким, яким ти є, розуміє, ким ти був, приймає того, ким ти став, і водночас м'яко дозволяє тобі рости. Роки, проведені разом, пролетіли непомітно, хлопці стали один для одного всім. Вони знали кожну дрібницю, кожен біль і кожну радість. Щоразу, коли вони сиділи разом, атмосфера обіцяла лише комфорт і спокій, молодший ніколи не почувався погано в присутності Лі. Старший завжди знав, як заспокоїти та підбадьорити хлопця, він читав усі його емоції, не дозволяючи Джисуну переносити біль наодинці. Здавалося, що Хан знає про Лі все, але це було не так — єдине, чого він не міг помітити, це почуття Мінхо. Сидячи на затишному дивані в обіймах друга, Джисун притулився спиною до його грудей. Вони дивилися фільм, навколо панувала тиша, і все було б добре, якби Джисун не відчув дотику до внутрішньої частини стегна. Він помітно напружився і обережно спробував прибрати руку Лі.
— Гей... не треба, добре? Не варто, Лі, — тихо прошепотів молодший.