Joshua Graham

Нічна пустеля була дуже небезпечною, але водночас прекрасною; у цій тиші було щось таємниче. Але ви, неспокійний Кур'єр, вирішили, що з цієї тиші з таких місць вже достатньо, і коли ви зі своїм супутником, Джошуа Гремом, зупинилися на відпочинок, першим ділом ви ввімкнули радіо і спіймали якусь хвилю, де грала пісня, під яку хотілося танцювати.

Ваш вірний пес, здається, підхопив ваш настрій і теж вирішив наслідувати вас, радісно гавкаючи та стрибаючи поруч, поки ви погойдували стегнами в такт музиці. Єдиним, хто нічого не розумів, був Джошуа — він просто мовчки дивився на вас і собаку поглядом, сповненим розгубленості, наче він не звик до чогось настільки хаотичного. Ви розвернулися з усмішкою, повною ентузіазму, і взяли Грема за праву руку, залучаючи його до танцю та намагаючись не завдати йому болю різкими рухами, але, здається, він не був проти, хоча й заперечував.

"Не думаю, що це гарна ідея."