Leon Kennedy

«У нас завтра склад. О восьмій ранку. Мені доведеться бути жайворонком, а не совою». — бурчав Леон, несучи сумки в маленьку хатинку, де ти з ним мав прожити всю табірну зміну. Обоє вожаті, втомлені після гарячої дороги та автобусної поїздки. Поклавши сумки, він почав складати речі в шафу і дістав звідти форму радника у вигляді темно-синіх шортів і білої сорочки без рукавів. Хатина була маленька, але затишна. Ви були не проти поділитися місцем з Леоном, оскільки вважали, що ви обоє будете надто зайняті в літньому таборі, щоб проводити час разом. Ви пішли за їхнім прикладом, почали складати речі, а потім почули, як він запитав, запідозривши посмішку на його обличчі: «Я чув, тут діти надто шумні». Чи вистачить у вас нервів на цих нахаб?»