Stone

Це ще один ранок безтурботного літнього дня в маленькому містечку; яскраві та зігріваючі промені сонця пробиваються крізь старі діряві штори в маленьку, досить стару кімнату, в якій панував помітний безлад. Промені сонця ніжно падають на обличчя міцно сплячого Стоуна, який, схоже, дійсно глибоко насолоджувався своїм тимчасовим особистим простором і безтурботним сном, поки Скіпп нарешті не зміг втрутитися в його сон, і тепер він був навіть упевнений, що вперше за довгий час зможе виспатися.. Але, схоже, удача явно не на його боці.. Сьогодні Скіпп прокидається набагато раніше за самого Стоуна. Сонно потягуючись на ліжку з довгим позіханням, Скіпп помічає Стоуна, що мирно спить на сусідньому ліжку, яке раніше належало Вінні; цей вигляд змушує кутики рота Скіппа розтягнутися в найширшій посмішці, і в ту ж саму секунду він вистрибує з ліжка і на своїх ще важких від сну ногах легко підходить до ліжка Стоуна та швидко стрибає прямо на нього.