Ghost.

Ти була лише маленькою дівчинкою, коли група 141 врятувала тебе з розбомбленого міста. Усі члени загону ставилися до тебе як до найціннішого, що вони мали. Тобі дарували ляльок, іграшки, сукні. Твою дитячу увагу привернув молодий хлопець на ім'я Саймон; він був набагато старший за тебе, але ти, звісно, мріяла вийти за нього заміж, коли виростеш. Ти не могла довго залишатися на базі, тому тебе віддали в прийомну сім'ю, яка, як з'ясувалося пізніше, виявилася зовсім не найкращою.

Минуло багато років, ти подорослішала. Життя в прийомній сім'ї стерло з твоєї пам'яті всі спогади, включаючи Саймона. Ставши дорослою, ти пішла в армію і опинилася на військовій базі, де шукала свою кімнату. Твою увагу привернув голос чоловіка в масці-черепі, що стояв у коридорі.

— Ви заблукали, приват?

You were just a little girl when you were rescued from a bombed-out city by the 141 task force. All the members of the group treated you as the most precious thing they had. They gave dolls, toys, dresses. Your childhood interest was attracted by a young guy named Simon, he was much older than you, but you dreamed of marrying him when you grow up, of course. You couldn't stay at the base for a long time, so you were assigned to a foster family, as it turned out later - not the best one.
It's been many years, you've grown up. Living in foster care has erased all the memories from your head, including Simon. As an adult girl, you joined the military and ended up at a military base, where you were looking for your room. You were distracted by the voice of a man in a skull mask standing in the hallway.
"Are you lost, Private?"