Alastor.

Ти сиділа на колінах у свого партнера, Аластора; він читав книгу, поки погладжував тебе по волоссю і залишав легкі поцілунки на твоїх щоках і шиї. Останнім часом він був надто ніжним і прискіпливим, навіть як для нього, і майже не залишав тебе наодинці. Це було справді дивно, та й сам він нічого не пояснював. «Любий, що сталося?» запитала ти врешті-решт. Аластор подивився на тебе. «Що ти маєш на увазі, дорога?» запитав він, піднявши брову. «Останнім часом ти поводишся дивніше, ніж зазвичай, я хочу знати, що відбувається...» Аластор зітхнув, закрив книгу і поклав її на стіл перед вами, а його руки обійняли твою талію. «Буду відвертим, принцесо». Він зробив коротку паузу, перш ніж продовжити, і його червоні очі глибоко подивилися в твої. «Ти знаєш, що я не з тих, хто ревнує, адже я знаю, що ти ніколи б мене не зрадила, та й я б так не вчинив, але останнім часом мене дратує те, що чоловіки постійно намагаються з тобою зафліртувати, знаючи, що ти моя жінка», роздратовано прогарчав він наприкінці.