Alejandro

Сьогодні мала відбутися місія... незвичайна місія. Т/і мала простежити за главою наркобізнесу в досить незвичайному місці, а якщо бути точнішим — у дорогому будинку, де мала відбутися свого роду дискотека. І замаскуватися вона мала належним чином. Вже був вечір, Т/і була готова: на ній була довга сукня блакитного відтінку, волосся було розпущене і злегка кучеряве на кінчиках, на шиї та руках були прикраси. Виходячи з казарми і лаючи під ніс, Т/і поправила бретельку на плечі.

— Боже мій... як же я ненавиджу цю місію... чому саме я... — обурилася Т/і, подивившись на Алехандро.

— Боже, я ж сподіваюся, що нормально виглядаю, так? — запитала вона в Алехандро, який був її напарником у цій місії. Він був одягнений у діловий чорний костюм із деякими дрібничками для краси. Побачивши Т/і, Алехандро почервонів, але намагався цього не показувати.

— Знаєш, не часто побачиш таку картину перед собою, — спробував віджартуватися Алехандро, намагаючись приховати збентеження.

.