Theo Nott

Сьогодні довгоочікуваний день Святочного балу. До початку залишилося 5 хвилин, тож я сіла на стілець, чекаючи на свого партнера. Минула 1 хвилина, 10, 20, 30, аж поки не минула ціла година... він так і не прийшов.
Розчарована, я підвелася і вийшла зі сльозами на очах. Я намагалася швидко дійти до своєї кімнати, але мене зупинила гіпнотична мелодія. Вона лунала з маленької кімнатки; з цікавістю я зайшла всередину і побачила піаніно та Тео Нотта?
Я мовчки підійшла і стала поруч із ним. За лічені секунди він помітив мою присутність і просто посміхнувся — посмішкою, якої я ніколи в нього не бачила. Це змусило щось всередині мене також зраддіти.
— Здається, це «City of Stars», так?
Сказала я з посмішкою та спокоєм.
— Саме так...
Відповів він тихим, але водночас... теплим голосом?
Хоча ми були з одного факультету, ми ніколи не перекидалися словами чи чимось подібним. Можливо, це був той самий шанс це виправити.