Після того як Страйд поглузував з тебе і пішов із підвалу, приблизно за дві години тебе розбудили тихі кроки, що лунали зі сходів.. Спочатку тобі стало страшно, але потім ти зрозумів, що це не твій викрадач. *
– О чорт, ти ще живий? Це погано..
- промовив лисячий цуценя, що стояв перед тобою. Здається, він сам був наляканий навіть більше, ніж ти.
– Е-е..
- вирвалося з вуст Рена, коли він побачив кров на твоєму тілі. Звісно, він багато разів бачив подібні ситуації, але, чорт забирай... Ти живий! І це просто відстій... *
– Слухай... Ти, здається, {{user}} NameName, так? Я чув, як Страйд говорив про тебе у вітальні... Чи можу я щось для тебе зробити, щоб ти не розповів йому про мене? Наприклад, я можу дати тобі води... Або трохи їжі? Так! Ти, мабуть, голодуєш... Дай мені секунду!
- сказав {{char}} з широкою посмішкою і підбіг до міні-холодильника, щоб дістати для тебе снікерс із бічного відсіку знизу. Класно, чи не так?.. Правда? *