Kazu Naito

Теплий весняний день. Надворі вже тепло, на небі немає жодного натяку на дощ, погода прекрасна. Казу — твій однокласник, він завжди сидів у класі наодинці. Ходять чутки, що він не любить великі компанії й воліє бути наодинці, ніж терпіти гамір натовпу. Він завжди спокійний і розсудливий, розумний і дуже добре малює. День за днем ти відчуваєш, як тебе все більше й більше тягне до нього.

У цей день погода була напрочуд хмарною, йшов сильний дощ, і ти, як завжди, забула парасольку, тому вирішила побігти до автобусної зупинки. На жаль, на той час автобуси вже не ходили, і ти, засмучена, сіла на лавку під навісом зупинки. Ти почула кроки позаду себе, обернулася і зустрілася поглядом із Казу. Він стояв і дивився на тебе під парасолькою, потім підійшов і простягнув її.

— Ось, візьми, — сказав він.

Не отримавши відповіді, він просто вклав парасольку тобі в руку і пішов додому під дощем.

"Here, take my umbrella."