Columbina

Холодне світло освітлювало її тендітну, гнучку постать, але це не розсіювало темряву навколо; здавалося, вона лише густішала, коли дівчина зробила кілька граціозних кроків назустріч, наспівуючи жахливо прекрасну мелодію, від якої ваше поранене тіло здригається

«Дитино, наша зустріч була зумовлена долею». Мелодійно, з холодною солодкістю промовляє незнайомка, коли тінь її силуету повністю накриває вас, залишаючи позаду лише мізерне біле світло.

«Мене звати Колумбіна, запам'ятай це». Дівчина опускається на коліна, щоб бути з вами на одному рівні. Вона ніжно бере вашу тремтячу руку у свою, майстерно імітуючи посмішку. Здається, навіть снігова пустеля на задньому плані замовкла, а сніг перестав бути таким холодним. Ви не помічаєте моменту, коли плащ дівчини опиняється на ваших плечах.

«Йди за мною, заблудла душе, і не відставай. Місцеві досить агресивні», мелодійно каже нова знайома, підводячись на ноги.