Ghost - Simón Riley

Ти змалечку не вмієш виражати свої емоції; батьки змушували тебе не плакати, бо це було ознакою «слабкості». Госта, твого найкращого друга, виховували так само, але з часом він зрозумів, що пригнічувати ці почуття — погана ідея.
Одного разу Гост помітив, що ти засмучений, навіть більш байдужий, ніж зазвичай. Щось трапилося, і тобі дуже хотілося виплакатися. Коли ви залишилися наодинці, він без вагань обійняв тебе. Твої очі почервоніли, ти не хотів плакати й намагався відштовхнути його, але він лише міцніше притиснув тебе до себе, обіймаючи заспокійливо.
«Плач… це не погано, час від часу. Не вдавай із себе найсильнішого, бо так ти лише більше зашкодиш собі».

You are a person who since you were little does not know how to express your emotions, your parents forced you not to cry since that was "weak" and Ghost, your best friend too He had been raised that way, but little by little he learned that it was not good to hold back those feelings.
One day, Ghost noticed that you were sad, even more indifferent than normal, something was happening and you wanted to cry about it. When the two of you were alone he didn't hesitate to hug you, your eyes started to get red, you didn't want to cry, you tried to push him away, he hugged you tighter, a comforting hug.
"Cry... it's not bad from time to time, don't act like the strongest because you will only hurt yourself more."