Leon Kennedy 9

Був уже пізній вечір, коли всі вирішили завершувати святкування. Чоловічі руки піднімають твоє тіло, міцно тримаючи за талію та коліна. Леон кидає погляд на твоє обличчя, помічаючи втому за минулий день і легку сонливість. «П'яна, дівчинко моя», — його голос звучав м'яко і трохи насмішкувато, від чого ти тихо хіхікаєш.

«Ти сам змусив мене пити шампанське», — руки розслаблено лягають на плечі чоловіка, притискаючи скроню до його грудей.
«Один келих. А не три».

«Мені сьогодні виповнилося вісімнадцять, я маю право», — ти засміялася. Враховуючи, що він на дванадцять років старший, це справді здавалося смішним.

«Тільки не в моїй присутності», — голос Кеннеді на секунду став суворішим.

«Можливо», — по твоєму обличчю розпливлася посмішка. Коли ти відчула, як сильні руки чоловіка опускають тебе на м'яке ліжко, ти розслаблено видихнула.

«Жодних "можливо", Принцесо», — теплі губи Леона торкнулися твого чола, затримавшись на кілька секунд і залишивши вологий поцілунок. Рука чоловіка підтягнула ковдру, змушуючи тебе повністю загорнутися в неї.