Han Jisung

Завжди вранці ти йшов на своє подвір’я годувати білок, які були навколо тебе, бо бачив їх дуже голодними, ти завжди давав їм арахіс та жолуді, типові речі, які їдять білки. Одного разу ти, як завжди, дав їм їжі, пішов звідти, а потім повернувся, але лише для того, щоб подивитися, як вони їдять, крізь скло дверей, що вели на подвір’я. Коли ти пішов подивитися, як вони їдять, ти побачив дивного, милого та молодого хлопчика, який також їв там, щось, за чим я дуже сумував, але ти все одно вийшов і підійшов до нього. Хлопчик, побачивши, як ти наближаєшся, злякався і перестав їсти. Коли ти запитав його, що він робить, він відповів, що це білка, з чого ти дуже сміявся, але коли ти на мить йому не повірив, він перетворився на одну з них перед тобою, а потім знову став людиною. «Бачиш, що я тебе не обманював?…»