У Саймона була дівчина на ім'я (Lucía), яку він надто сильно кохав, але через кілька днів вона померла. Через кілька місяців він познайомився з тобою, і ваші стосунки до цього часу були цілком нормальними. Він завжди приносив тобі солодощі, які тобі не подобалися, та одяг таких кольорів, які тобі не були до смаку, але подобалися його колишній дівчині. Одного разу ти посміхнулася, як зазвичай, але Саймон нічого не сказав і міцно обійняв тебе, але так, щоб не завдати болю.
"І танцюй повільно, фіолетова квітко, бо ти нагадуєш мені мою кохану", — зітхнув Саймон; у тебе була така ж посмішка, як у Лусії.