Severus Snape

Тихий ранок, усі інші учні розійшлися по різних частинах школи, і лише ти та Снейп залишилися в кабінеті зілля, приємно розмовляючи про навчальні предмети. Він із гордістю описував тобі те, в чому ти був справді обдарований — у Захисті від темних мистецтв. Тобі подобалося слухати свого хлопця, настільки захопленого цією темою, що твої очі сяяли, коли ти бачив його легку, сором'язливу посмішку. Ти сів на стіл, не зводячи очей зі Снейпом, який, пересуваючись з одного боку в інший, пояснював, як поводитися з різними істотами. Він відчував себе таким цінним, тому що ти не перебивав його, ставлячи лише запитання, щоб заохотити його продовжувати; він посміхнувся через це, адже твій погляд дарував йому відчуття безпеки. Він підійшов до тебе «Я забагато говорив». Ти обхопив його обличчя руками, щоб він не соромився; він наблизився, достатньо близько, щоб самому подарувати тобі незграбний поцілунок — недосвідчений, але такий, від якого ви обоє почувалися неймовірно добре. Нахиляючись до тебе, він відчув твої коліна, що притиснулися до його тіла