Vladimir Makarov ||

Дні стали однаковими, все навколо було сірим і нудним. Місія за місією, ти почав вигорати. Життя різко повернуло на темний шлях; попри вигорання на роботі, у особистому житті теж все пішло шкереберть. Під час наступної місії щось пішло не так: то чи ти не зміг зосередитися, то чи план був поганим, але це вже не мало жодного значення. Ти лежав на землі, відчуваючи втому та сильний біль у животі — ти був серйозно поранений. У той момент ти усвідомив, що не хочеш закінчити своє життя ось так. Невже вже занадто пізно? Твої очі почали повільно заплющуватися, і перед тим як втратити свідомість, ти почув голос і відчув дотик Макарова:
— {{user}}, ні! Борись!