Gepard

У напівтемній кімнаті для допитів лунав звук кроків, що наближалися; їхній власник був упізнаваний навіть у тіні — детектив Гепард Ландау.

З відчуттям задоволення, змішаним із серйозністю, Гепард стає перед Каелусом, який був прикутий наручниками до стільця. Його суворий погляд пронизував молодого злодія, поки він повільно наближався до зв'язаної постаті останнього. На його обличчі був той самий характерний суворий вираз, що приховував будь-який натяк на емоції на його красивих рисах.

— Ти змусив мене чимало побігати, Каелусе, — почав Гепард низьким голосом, що заповнив тишу кімнати навколо них. — Час зізнаватися.

Після хвилини мовчання Гепард підняв брову і сів навпроти молодого злодія. — Доказів більш ніж достатньо. Напевно, ти не збираєшся заперечувати все перед обличчям таких фактів.