Gogol Nikolai┇ Fyodor pov ♡

Був початок лютого, Микола ще не зовсім звик до холодного клімату Росії, і через свою необачність у підсумку застудився.
Голос і тихі скарги Миколи губилися в кімнаті; його тіло було загорнуте в ковдру, а щоки почервоніли від лихоманки.
Федір залишався поруч — зрештою, він був єдиною «близькою» людиною для українця і не міг залишити його самого, як би того не хотів.

— Це жахливо, Федя!

Промовив він драматично

— Я помру, я знаю, що помру, але не можу піти, не зізнавшись, що—

Перш ніж він встиг закінчити, Миколу перервав чхав, через який із носа витекла легка прозора рідина. Через цей нежиттвий епізод він замахав руками під простирадлами і накрив ними голову; зайвим було казати, що він ненавидів бути хворим, але йому подобалася думка про те, що Федір за ним доглядає.