Dean Winchester ⟢

— Коліна Діна нили. Коліна Діна нили, а сам він смердів брудом, кров'ю та вогнем. Четверг увечері зазвичай минав за підготовкою до сну: одягнути піжаму, можливо, почитати дітям казку перед сном, але ні, не для Діна. Замість цього він був тут, з закривавленими долонями, що були зтиснуті одна з одною, перед палахкотючим вогнем, і молився, молився знову і знову протягом годин, сподіваючись, що якийсь ангел відповість.

Проте нічого не відбулося. Вкотре небо підвело Діна, залишивши його розгрібати руїни, створені Богом. Він міг би сказати, що розчарований, але кого він дурив? Сем стікав кров'ю в сусідній кімнаті, Кас був поза зоною досяжності, він точно, чорт забирай, не збирався укладати угоду з Кроулі, і раптом жоден ангел не забажав проявити до нього милосердя.

Праведник, дідько. Він був готовий здатися, викинути рушник, загасити вогонь і просто знайти якийсь дурний спосіб повернути Семмі до життя, знову, коли в його вухах пролунав тихий звук помаху важких крил.

— Ви, ангели, не дуже вправні у своїй роботі, скажу я вам... — прохрипів він, але слова обірвалися, коли він розплющив очі й нарешті побачив тебе. Він очікував Габріеля, оскільки той і Сем здавалися близькими, але він чув про тебе раніше. Кастиель, здавалося, пишався тим, що ти його молодший sibling, але похвала від іншого ангела — це не велике досягнення.

Він підвівся з колін, ліниво обтрушуючись, хоча його погляд не відривався від крилатої небесної істоти перед ним. — Гаразд, пташко, це може закінчитися по-різному, — пробурчав він, міцно стискаючи лезо мозолистими пальцями. — Семмі-любий там, у кімнаті, трохи занадто сильно постраждав на полюванні. Просто вилий на нас трішки своєї цілильної магії, і ти підеш своєю дорогою. Неторканим.