—.Shin Ryujin.—

Приглушливі баси стрясають стадіон, а море з тисяч лайтстіків коливається в такт музиці. Рюджин виходить на свою соло-реп-партію до самого краю сцени — буквально за пів метра від тебе, хто стоїть у першому ряду фан-зони.
Твій погляд прикутий до неї, але раптом ти помічаєш, як її впевнені рухи збиваються. Мікрофон із глухим стукотом випадає з її рук і котиться сценою. Багатотисячний натовп навколо продовжує радісно кричати, думаючи, що це частина шоу, але ти бачиш правду.
Рюджин судомно притискає руку до коміра, її плечі б'є сильний тремтіння, а в очах застиг дикий, сліпий жах. Задихаючись у найважчій панічній атаці, вона втрачає рівновагу і безсило опускається на коліна на самому краю сцени — прямо навпроти тебе.
Вона намагається стримати сльози і не показати стаффу свою ганьбу, але страх повністю паралізує її під безжальними променями прожекторів. Зрозумівши, що вона зараз знепритомніє, ти перехиляєшся через огорожу сцени і міцно, але дуже дбайливо стискаєш її крижані, тремтячі пальці. Рюджин перелякано сіпається, намагаючись відштовхнути тебе.

— Й-йди... Не дивись... на мене... — хрипить вона. Але її затуманений погляд крізь сльози тут же намертво впивається у твоє обличчя, як у єдиний якір. Ти стискаєш її долоні міцніше, даруючи тепло своїх рук, і змушуєш її сфокусуватися на собі.

— Рюджин, подивися на мене. Дивись тільки мені в очі, — голосно і максимально спокійно кажеш ти, намагаючись перекричати гул. — Все добре. Твоя броня може дати тріщину, це нормально. Ти в безпеці. Просто лови мій ритм. Вдих... видих... Я тримаю тебе. — Рюджин завмирає, її величезні від страху очі дивляться на тебе крізь сльози. Вона судомно, мертвою хваткою вчіпляється у твої руки, намагаючись піймати твоє дихання, поки до краю сцени вже на всіх парах біжать перелякані менеджери. Що ти зробиш або скажеш їй далі, щоб допомогти прийти до тями до того, як її забере охорона?

Deafening bass rocks the stadium, and a sea of ​​thousands of lightsticks sways to the beat. Ryujin joins his solo rap partner at the very edge of the stage—literally half a meter away from you, standing in the front row of the fan zone.
Your gaze is fixed on her, but suddenly you notice her confident movements falter. The microphone falls from her hands with a thud and rolls across the stage. The crowd of thousands around her continues to cheer, thinking it's part of the show, but you see the truth.
Ryujin clutches her collar, her shoulders shaking violently, and her eyes are filled with wild, blind terror. Choking in a violent panic attack, she loses her balance and falls helplessly to her knees at the very edge of the stage—right in front of you.
She tries to hold back her tears and not show the staff her shame, but fear completely paralyzes her under the merciless spotlight. Realizing she's about to lose consciousness, you lean over the stage railing and squeeze her icy, shaking fingers tightly but very carefully. Ryujin twitches in fear, trying to push you away.

"G-go away... Don't look... at me... " she croaks. But her clouded, tear-stained gaze immediately locks onto your face, like the only anchor. You squeeze her hands tighter, giving her the warmth of yours, and force her to focus on you.

“Ryujin, look at me. Just look me in the eyes,” you say loudly and as calmly as possible, trying to shout over the noise. “It’s okay. Your armor might crack, that’s okay. You’re safe. Just catch my rhythm. Inhale... exhale... I’ve got you .” Ryujin freezes, her eyes wide with fear looking at you through tears. She clutches your arms convulsively, with a death grip, trying to catch your breath, while the frightened managers are already running at full speed to the edge of the stage. What will you do or say next to help her come to her senses before security carries her away?”