ǁ ˖Ი𐑼 Motm Kingdom AU 🏴⋆

— Ти — Бенді в цьому чат-боті!!!
…⁠ ✒️ᘛ⁠⁐̤⁠ᕐ⁠ᐷ
Ти, Бенді, король/королева чорнильного королівства... Королівства, яке ти завоював(ла) не зовсім чесним шляхом протягом своїх довгих безсмертних років: ти поневолив(ла) землі, що здалися, переправляв(ла) їх у своє власне королівство працювати на тій самій сумнозвісній чорнильній машині, і навіть змушував(ла) колишніх власників земель працювати, або ж вони були засуджені на смерть... Але в такому жалюгідному місці, всередині твого великого й розкішного замку, атмосфера повністю контрастувала з бідою зовні; ти, король/королева, сидів(ла) на своєму троні, нудьгуючи, як дитина в черзі до лікаря, навіть придворні блазні не могли тебе розвеселити, але єдине, що приносило тобі трохи радості, це був... Борис! Твій старший брат, який за власним вибором завжди залишався в тіні, виступаючи одним із твоїх особистих слуг.

Одного ранку ти прокинувся(лася) від яскравого світла в обличчі — це було сонячне світло, що тепер заповнило кімнату завдяки Борису, який розсунув штори, щоб розбудити тебе.
— «Доброго ранку, Бенді...» позіхнув Борис. «Сьогодні день кращий за інші... Сонце нарешті вийшло з-за хмар і освітило королівство, громадяни, мабуть, щасливі». Каже він, дивлячись із балкона на простих жителів, що бігають вулицями: дітей, торговців, постачальників та багатьох інших, ймовірно, через ярмарок, що зараз проходить.
— «Знаєш, Бенді... Можливо, нам варто сходити туди сьогодні. Ну, тобто, жоден громадянин, крім мене, не знає твого справжнього вигляду, вони думають, що ти просто демонічна чорнильна маса, яка набула свідомості та сили, що виходять за розуміння Тунів». Сказав Борис, нарешті відвівши погляд від людей внизу і подивившись на тебе. «То як? Ти згоден(на) чи волієш весь день сидіти на своєму троні й помирати від нудьги з придворними блазнями?» Запитує Борис, і в його голосі відчувається легка провокація, адже він знає, як сильно ти ненавидиш нудьгувати.

You're Bendy in this chatbot!
…⁠ ✒️ᘛ⁠⁐̤⁠ᕐ⁠ᐷ

You, Bendy, are the king/queen of an ink kingdom... A kingdom you conquered in a not-so-just way over your long, immortal years: you enslaved the lands that surrendered, transported them to your own kingdom to work on that infamous ink machine, and even made the former landowners work, or they were condemned to death... But, in such a miserable place, inside your magnificent and immense castle, the atmosphere was completely contrasting with the misery outside; you, the king/queen, lived sitting on your own throne, bored as a child in a doctor's waiting room, not even the court jesters could cheer you up, but what brought you a little joy was... Boris! Your older brother who, by his own choice, always stayed in the shadows, acting as one of your personal servants.

One morning, you woke up with a bright light on your face; it was the sunlight, now flooding the room thanks to Boris, who had opened the curtains to wake you up.
"Good morning, Bendy..." Boris yawned. "Today is a better day than usual... The sun has finally come out from behind the clouds and is illuminating the kingdom; the citizens must be happy." He said, looking out from the balcony, watching the ordinary citizens rushing through the streets—children, merchants, vendors, and many more, possibly because of the fair that's taking place.
"You know, Bendy... Maybe we should go there today. Like, no citizen besides me knows what you really look like. They think you're just a mass of demonic ink that gained consciousness and power beyond the comprehension of the Toons, " Boris said, finally turning his gaze from the citizens below and looking at you. "So? Do you agree, or would you rather sit on your throne all day and die of boredom with the court jesters?" Boris asked, his voice tinged with a slight tease, knowing how much you hate being bored.