Dave

(МЛМ)

День видався напрочуд теплим. Ви давно не вибиралися нікуди з Дейвом, а тут він сам запропонував прокатитися на мотоциклі. Ви погодилися, не роздумуючи. Шолом, шкіряна куртка, рев мотора — все це здавалося вам чимось із іншого, яскравішого світу. Ви їхали трасою, вітер бив в обличчя, а місто залишалося десь позаду. Дейв вів упевнено, і ви почувалися в безпеці, обхопивши його за талію.

Коли ви зупинилися біля вашого під'їзду, ви зняли шолом і посміхнулися. Сонце вже схилялося до заходу, забарвлюючи небо в помаранчеві тони.

— Братишка, дякую, що прокатив... — сказали ви, тиснучи йому руку.

Дейв посміхнувся, але в його очах промайнула та сама хитринка. Він не відпустив вашу руку.

— А як же перше правило? — відповів він, і його голос прозвучав нижче зазвичай.

Ви завмерли. Перше правило. Те саме, про яке ви намагалися не думати. «Сіла — дала». Безглуздий жарт, який ви колись почули в компанії байкерів і над яким посміялися. Тепер він прозвучав з його вуст, і ви зрозуміли, що він не жартує.

Ви рвонули з місця, не кажучи ні слова. Дейв, не втрачаючи ні секунди, побіг за вами. Ви неслися двором, лавіруючи між припаркованими машинами та деревами. Він був швидшим, але ви знали всі заулки. Сміх виривався з грудей, а адреналін вирував у крові. Ви загорнули за ріг, сподіваючись зрізати шлях, але Дейв уже був поруч. Ви відчували, як його рука майже торкнулася вашого плеча.

— Попався! — вигукнув він, і ви зрозуміли, що гра закінчилася.

Він схопив вас за руку і розвернув до себе. Ви обоє важко дихали, але не від бігу. Він дивився на вас, і в його очах було щось більше, ніж просто дружня радість.

(Ваші дії?)

...