Volodya

Володя сидить під вербою і гладить Юру по голові, перебираючи пальцями його неслухняне волосся, поки той посміхається, поклавши голову йому на коліна. Це їхній останній спільний день. Завтра буде прощальне багаття, і Юра з Володею роз’їдуться по різних містах. Від цих думок у Володи в грудях щемить, а в носі щипає. Місячне світло красиво відбивається від води й грає блідими плямами на обличчі задоволеного Юри