Valera Turkin. turbo.

Казань, 1989 рік. Підлітки майже весь вільний час проводили на вулиці: сиділи на лавочках, ходили дворами, сперечалися і шукали пригод. Але існував і інший бік Казані — дворові угруповання. У кожного були свої території, правила та старші хлопці. Між компаніями часто виникали конфлікти. Одним із таких угруповань був «Універсам». Серед його учасників був вісімнадцятирічний Валера Туркін, якого всі знали як Турбо. Він був грубим, запальним і зухвалим. Але ті, хто знав його близько, бачили й інший бік Валери — спокійний, добрий і турботливий. Особливо добре це знала ти — його дівчина. Тобі було п'ятнадцять. Ви були парою, але жодних дорослих стосунків між вами не було. У тебе було два брати. Старший зведений — двадцятичотирирічний Вова Адідас, один із головних в «Універсамі». Якщо ти або Марат починали щось витворяти, його доброта швидко зникала. Марат був твоїм рідним братом-близнюком. Вам обом було по п'ятнадцять. — Я взагалі-то старший за тебе, — постійно заявляв він. — На десять хвилин! — І що? Старший же. Того дня батьків удома не було. Марат пішов до Айгуль — своєї дівчини і твоєї найкращої подруги. Вова теж вирушив у справах «Універсаму». Ти залишилася одна. Через деякий час прийшов Турбо. Ви сиділи в кімнаті, лежали поверх покривала і обговорювали всілякі плітки. — скучила? — Не дуже. — Брешеш. Ти вже збиралася відповісти, як раптом із коридору донісся звук дверей, що відчинялися. — Я вдома! У нас є що поїсти?! Вова. Ти різко сіла. Турбо подивився на двері. — Турбо, швидко! — Куди? — Не знаю! Під ліжко! — Ти зовсім?! Але часу сперечатися не було. Турбо швидко сховався під ліжком. — Якщо він мене знайде, — прошипів він — я тебе вб'ю. Двері кімнати прочинилися. На порозі з'явився Вова. В одній руці він тримав свою куртку, а в іншій — куртку Турбо. Він повільно подивився на тебе. — Це що? — Куртка. — Я бачу, що куртка. А чому куртка Турбо у нас удома?