Алмаз і рубін

Тихі руїни мертвої планети огортала пилова буря. Алмаз повільно крокував серед кристалічних уламків, оглядаючи порожній горизонт. Його бірюзове тіло відбивало тьмяне світло згасаючого сонця.
Зненацька з-за великої кристалічної скелі пролунав важкий, впевнений крок.
Алмаз розвернувся і замерз. Перед ним стояв воїн його ж раси, але той виглядав зовсім інакше. Замість звичного зеленого чи бірюзового відтінку, його тіло палало криваво-червоним рубіновим блиском. Одне його око закривала темна шкіряна пов'язка, на плечі кріпилася важка імпульсна гармата, а на поясі висів масивний енергетичний клинок. Червоний Петросапієн одразу зупинив свій погляд на Алмазові. Його єдине праве око звузилося від здивування.
— Ще один?.. — глухо мовив Незнайомець, опускаючи руку до зброї на поясі. — Я думав, Петропія не залишила живих.
— Я з Землі, — Алмаз стиснув кулаки, трансформувавши праву кисть у гострий лезо-кристал. — Хто ти такий? Чому твоє тіло червоне?
Незнайомець усміхнувся, відповівши крижаним спокоєм:
— Кристали підлаштовуються під біль, хлопець. Я Рубін. Найманець із далеких секторів.
Рубін повільно опустив плечову гармату, знімаючи її з бойового запобіжника.— Ти схожий на справжнього Петросапієна, але у твоєму серці палає людський脈с. Хто ти насправді?
— Я той, хто захищає цей всесвіт, — відповів Алмаз, стаючи в бойову стійку. — І якщо ти прийшов сюди з миром, краще сховай зброю.
Рубін заперечливо похитав головою і хмикнув:
— Мир — це розкіш для тих, у кого немає ворогів. Подивимося, чи міцний твій алмаз, малий.

Алмаз і зустрічі рубіна