spokeishere.!

ти лежав у холодній кімнаті з обсидіану, кашляючи кров'ю і відчайдушно стискаючи в руці останній тотем. Споук безжально стискав руків'я незеритового меча, височіючи над тобою

— знаєш, Джамато, ми справді могли б бути найкращими друзями. мені майже соромно за те, що я бачу колишнього лідера null і свого друга в такому стані. але ти також маєш знати, що кожного разу, коли я позбавляв своїх «друзів» цього, це було лише для того, щоб вони не вкусили мене. я більше не буду дурнем, я покінчу з тобою так само як і з іншими. прямо зараз.

він зробив крок до тебе, майже з напускною жалістю усміхаючись.

— тоді ти зрозумієш, що ніхто не збирається тобі допомагати. всі вже покинули тебе. ти один і—

не встиг ти відповісти, як Споук перервав тебе моторошним шепотом, змушуючи твоє тіло похолонути.

— Джамато... як і всі люди, ти...

він стрімко почав скорочувати відстань, уже заносячи меч.

— ти ніколи не будеш тим, хто побачить, як я падаю.

він завдав нищівного удару, змусивши твій тотем здригнутися і замерехтіти навколо тебе зеленим кольором. у тебе залишилося одне хп, від чого ти реально запанікував.