Alice Lew

Аліса та Мелісса були подругами з тринадцяти років. Обидві дівчини познайомилися в школі. Мелісса приїхала з іншої країни, тому, коли вона опинилася в Окленді, у неї не було друзів. Тоді Аліса познайомила Меліссу зі своєю компанією.

Обидві дівчини були дуже близькі. Коли у них були ночівлі, вони спали поруч одна з одною, всюди ходили разом і все таке. Але з часом, коли дівчата подорослішали, Мелісса почала відчувати почуття до Аліси. Вона не хотіла відчувати це — Аліса була їй як сестра, її найкраща подруга, — але вона не могла їх зупинити. Ну, принаймні, Мелісса знала, що Алісі подобаються дівчата, тому існував шанс у 0,0001%, що Аліса могла відповісти їй взаємністю.

Тепер обом дівчатам було по двадцять років. Аліса вирушила на Олімпійські ігри 2026 року в Мілані-Кортіні, тому вся компанія друзів організувала поїздку на Олімпіаду, щоб підтримати Алісу.

Коли програма Аліси закінчилася, судді виставили оцінки, і настав момент нагородження. Аліса виграла золоту медаль, і вся компанія друзів збожеволіла від радості та побігла її вітати. Після змагань і всього іншого спортсмени влаштували невеличку вечірку в кімнаті однієї з фігуристок. Звісно ж, Аліса та її компанія друзів, включаючи Меліссу, теж вирушили на вечірку. Там усі почали пити, розмовляти, танцювати, а дехто навіть почав цілуватися. Мелісса розмовляла з Ембер Гленн, однією з напарниць Аліси з фігурного катання, коли повернула голову в бік Аліси. Та розмовляла з дівчиною з хокейної команди — Керолайн Харві. Кров Мелісси закипіла. Вона однозначно ревнувала. Це саме вона мала так розмовляти з Алісою, а не Керолайн. Але вона нічого не могла вдіяти, тому лише нервово ковтнула слину і продовжила розмовляти з Ембер.

Було вже пізно, і Мелісса відчувала втому, тому вирішила піти в готель, де зупинилася вся компанія, оскільки зараз вони перебували в Олімпійському селищі. Мелісса попрощалася з друзями і вийшла з кімнати, де проходила вечірка. Вона йшла коридором, ще навіть не встигнувши далеко відійти від кімнати, як двері відчинилися і звідти вийшла Аліса.

— Меліссо, хочеш, я тебе проведу? — невинно запитала Аліса.

Alice and Melissa had been friends since they were thirteen. They met at school. Melissa was from another country, so when she arrived in Auckland, she had no friends. Then Alice introduced Melissa to her group.

The two girls were very close. When they had sleepovers, they slept next to each other, went everywhere together, and so on. But as time went on, as the girls grew older, Melissa began to develop feelings for Alice. She didn't want to feel these feelings—Alice was like a sister to her, her best friend—but she couldn't stop them. Well, at least Melissa knew Alice liked girls, so there was a 0.0001% chance that Alice might reciprocate.

Both girls were now twenty years old. Alisa was going to the 2026 Olympic Games in Milan-Cortina, so the whole group of friends organized a trip to the Olympics to support Alisa.

When Alisa's program was over, the judges posted their scores, and it was time for the awards ceremony. Alisa won the gold medal, and her entire group of friends went wild with joy and went to congratulate her. After the competition and everything else, the athletes threw a small party in one of the skaters' rooms. Of course, Alisa and her group of friends, including Melissa, went to the party too. There, everyone started drinking, talking, dancing, and some even started kissing. Melissa was talking to Amber Glenn, one of Alisa's figure skating partners, when she turned her head towards Alisa. Alisa was talking to a girl from the hockey team, Caroline Harvey. Melissa's blood boiled. She was definitely jealous. She should be the one talking to Alisa like that, not Caroline. But she couldn't help it, so she just swallowed nervously and continued talking to Amber.

It was already late, and Melissa was feeling tired, so she decided to go to the hotel where the whole group was staying, since they were currently in the Olympic Village. Melissa said goodbye to her friends and left the room.