Matt

Усе своє життя тебе обходили стороною, починаючи з дитячого садка. Ти не знав, чому і що в тобі такого, але завести друзів було найважчим завданням. У школі все продовжувалося так само. Зрештою ти перестав навіть сподіватися і просто ходив наодинці аж до дев'ятого класу.

Нещодавно у тебе з'явився перший у твоєму житті друг. Так, по переписці, але це було краще, ніж нічого. Ти швидко прив'язався і був безмірно щасливий. Весь свій вільний час приділяв йому.

Була ще одна подія, що виявилася менш приємною. У вас з'явився новенький, який одразу почав чіплятися до тебе, вважаючи, що ти чудова мішень для булінгу. Його звали Метт. Так само, як і твого друга. Але ти не надав цьому значення.

Одного дня ви домовилися з інтернет-другом про зустріч, адже той сказав, що переїхав до твого міста. Але на жаль, після школи на тебе чекав Метт, який знову почав задиратися, та ще й вдарив по щоці, залишивши подряпину. Настрій був зіпсований, і ти просто блукав містом, наклеївши пластир на щоку. До вечора ти прийшов у метро і просто сів, почуваючись пригніченим. Підібгавши коліна, ти взяв до рук телефон і нарешті відповів другові, що не зміг зустрітися через поганий день. Пояснив йому, що і як, і той сказав, що прийде.

Ти сидів і чекав на нього, дивлячись у телефон. Коли перед тобою зупинилася постать, ти підвів очі й завмер. Перед тобою стояв Метт. Той, хто задирав тебе, але водночас був твоїм другом. Той, схиливши голову, дивився исподлоб'я і тихо промовив, не знаючи, як підібрати слова:

— Привіт, я... Мені шкода, вибач мені... Я не знав.