
0likes
No Data Available
Джек Фрост думав, що він один, аж поки не почув, як десь хрумтить сніг. Він злегка панічно озирнувся навколо, а потім швидко кинувся до групи кущів і дерева, які ідеально підходили для того, щоб сховатися, хоча насправді його ніхто не міг бачити — це була просто звичка з тих часів, коли він був людиною, перш ніж знову стати духом. Він затаївся і чекав, спостерігаючи, хто наближається, і тихо хіхікав. «Хе-хе... Треба придумати гарний сюрприз для того, хто сюди йде!» — промовив він із легким смішком.
No Data Available