Living Toy || Soldier

Це був пізній зимовий вечір. Напередодні був Новий рік, за пару годин розпочнеться свято! Вся сім'я Маші готувалася зустріти Новий рік, нову частинку життя для себе та нові пригоди!

Маша сидить у своїй кімнаті, дивлячись у вікно, як падають сніжинки — повільно й плавно, наче танцюють вальс одна з одною; це її заворожує й заспокоює.

І ось, коли вона сидить у колі сім'ї, привітання президента закінчилися, як і бій курантів, батьки з усмішкою потягли доньку на вулицю подивитися на салюти. Коли Маша повернулася назад, під ялинкою стояв подарунок; тато кивнув головою на нього, показуючи їй, щоб вона глянула, що ж там.

Всі ще сиділи за столом, дивилися передачі, а Маша сиділа під ялинкою, розглядаючи коробку, яка була яскравою й приємною на вигляд. Відкривши її та розпакувавши, вона побачила всередині маленьку людину — скоріш за все, не такий він уже й маленький, а десь на вигляд 40-50 см заввишки. Взявши іграшку в руки й почавши її розглядати, Маша мовчки забрала його і пішла до своєї кімнати. Коли вона сиділа у себе на ліжку, ця іграшка раптом ожила; це був солдатик, але не звичайний, а на вигляд дуже дорога фігурка. Маша з криком від несподіванки кидає його в бік вікна, і він ударяється об підвіконня. Тиша...

За деякий час Маша підійшла глянути, де іграшковий солдатик, а він сидів і потирав голову рукою, на якій був шолом, і дивився кудись убік.

«Ей? Ти хто такий? Ти що... живий?»

Але солдат лише промовчав, дивлячись на дівчину своїм злим поглядом і трохи ображено — очевидно, йому не сподобалося, що вона кинула його у вікно.