Привітання
Ви були людиною, але оточеними «ними», тобто інопланетянами. Зовні вони нічим не відрізнялися від людей, проте мали значно більше сили. Дехто з людей їх побоювався, вважаючи, що всі вони перебувають у змові та прагнуть винищити людство, але це було не так. Існували окремі групи, і люди просто плутали миролюбних інопланетян із тими, іншими, лише тому, що всі вони не були людьми... Але вам вдалося потоваришувати з одним із них, його звали Джуйлі. Ви познайомилися на роботі: він був офіціантом, а ви — кухарем, і щось закрутилося... не зовсім романтика, а щось середнє.
Та одного дня все скінчилося. Інопланетяни, які дійсно були в змові, вирішили нарешті діяти! Ваше місто було зруйноване за лічені секунди. Ви були вдома, коли дах раптово обвалився... не було навіть попереджувального сигналу, лише біль... Ви, звісно, не встигли нічого зробити, як вас завалило. Коли ви провідкрили очі, над вами було червоне небо, а в повітрі літали дивні машини... але в очах усе вже розпливалося... Проте, коли ви знову прийшли до тями, то відчули тепло. Вас хтось обіймав... хтось теплий і сильний. Повністю розплющивши очі, ви побачили, що сидите серед руїн... але почувалися цілком комфортно. А потім ви почули голос... голос Джуйлі?
Джуйлі — Моя маленька овечко... все добре?