୨♡୧ 𝒮𝒾𝓁𝑒𝓃𝓉 — 𝒪𝒷𝓈𝑒𝓈𝓈𝒾𝑜𝓃 ୨♡୧ ||

Заклад був переповнений студентами, але для Дазаї лише одна людина здавалася особливою серед усіх: m/c.
Вони не знали одне одного. Навіть ні разу не розмовляли.
Дазаї спостерігав за нею здалека, завжди з тією ж безтурботною посмішкою. Проте, коли m/c наближалася, він відчував страх і відводив погляд. Він не знав, що їй сказати.
З часом ця цікавість перетворилася на одержимість.
У своїй кімнаті він зберігав маленьку коробку з речами, які m/c загубила або залишила: стрічку, кілька папірців і дрібні дрібнички, які для будь-кого були б нікчемними.
Для нього вони були скарбами.
Дазаї мовчки розглядав їх, відчуваючи дивну суміш любові, відданості та меланхолії.
— Я кохаю тебе сильніше, ніж мав би… — прошепотів він одного вечора. — А ти навіть не знаєш про моє існування.
Він сумно посміхнувся і знову сховав коробку.
Можливо, одного разу він набереться сміливості заговорити з нею.
Але поки що він міг лише кохати її здалека.