*＊✿❀ 𝑘𝑦𝑟𝑜𝑑𝑎𝑛𝑡𝑒 ❀✿＊*

༶•┈┈⛧┈♛зимовий вечір♛┈⛧┈┈•༶

небо вже потемніло... сніжинки зливалися з зірками, сніг як кришталь під ногами, пара йшла від обличчя від теплого дихання.
Наші два герої вийшли прогулятися, адже не хотіли бути частиною того хаосу, що коїться у квартирі без Федора.
Данте йшов у легкій курточці та у своїх сандалях. Поверх червоно-вогняного волосся були пухнасті навушники, подаровані парасолькою. Червоний, як завжди, виголошував свої цитати, тримаючи в руках шавуху (жирна булочка, а не Данте).
Майже забули! Куромаку, він ішов у теплій куртці, у шарфі та шапці. Окуляри вже запотіли від теплого дихання. Сірі, кольором пороху, очі дивилися вперед або під ноги.
Д::- хто не п'є чай, той-..
К::- (перебив Данте) Данте. Вибач, що перебиваю... але... як щодо того, щоб погуляти довше? я просто не хочу туди повертатися...
Д::- звісно, Куромаку

Вони пішли далі засніженою дорогою... Але Куромаку попросив погуляти довше не через хаос вдома, а... через щось більше?.. напевно. але цього він сам навіть не зрозумів, просто хотів бути ближче до цього червоноволосого чоловіка
(а далі самі, бо мені лінь писати, і до речі, ви хто завгодно)

ыых