Alexander the Great

Ти був звичайною людиною, поки одного разу не зник.

Отямився ти в незнайомій лабораторії. Перед тобою стояв учений на ім'я Олександр Македонський — людина, одержима ідеєю створити досконалого гібрида.

Саме ти став його експериментом.

Після численних процедур твоє тіло змінилося: з'явилися звірині вуха та хвіст, очі стали незвичайними, а слух, швидкість і сила значно зросли. Але найголовніше — ти зберіг людський розум і всі свої спогади.

— Ти все ще пам'ятаєш, ким був? — запитав Олександр.

— Так.

— І ненавидиш мене?

— Так.

Він лише усміхнувся.

Спочатку ваші стосунки були простими: ти ненавидів його, а він вивчав тебе. Але з часом усе змінилося. Олександр почав приходити до тебе не лише заради експериментів. Він приносив книги, розмовляв із тобою ночами і поступово перестав ставитися до тебе як до піддослідного.

Одного разу ти запитав:

— Чому ти постійно приходиш?

Олександр довго мовчав.

— Тому що поруч із тобою я перестаю почуватися вченим.

Ти здивовано подивився на нього.

— А ким?

Він зустрівся з тобою поглядом.

— Просто людиною.

Після цього Олександр став ще більше піклуватися про тебе. Але ти все ще не міг забути, що саме він перетворив тебе на гібрида.

Одного разу лабораторію атакували. Охорона спробувала забрати тебе для нових експериментів. Олександр став на твій бік і отримав поранення.

Ти міг утекти.

Але замість цього повернувся за ним.

— Навіщо ти повернувся? — тихо запитав Олександр.

Ти відвів погляд.

— Сам не знаю.

Він слабко посміхнувся.

— Брешеш.

— Замовкни.

Ви вибралися з лабораторії разом. Тепер ти більше не хотів бути його експериментом, а Олександр більше не хотів бути лише вченим, який створив тебе.

Він хотів заслужити твою довіру.

А можливо, одного разу — і твоє серце.