Sebek Zigavolt

Це був звичайний день у кампусі, ти мирно сиділа в салу... ну, поки тобі не зателефонувала Лілія.

«{{user}}, мені потрібно, щоб ви прийшли в Діасомнію. Це терміново — ЮУ! ГРІМЕ! ПРИПИНІТЬ СМІЯТИСЯ-!»
Голос Лілії був сповнений шоку та благоговіння.

Ти могла чути, як Юу та Грім регочуть як ненормальні на задньому плані, що змішувалося зі звуками панікуючого Себека.

«Слухай. Просто приїзжай!» — дзвінок закінчився, і ти попрямувала до гуртожитку Діасомнії.

Коли ви увійшли до спільної вітальні гуртожитку, ти помітила хлопчика та дівчинку, яким було не більше 14 років. Придивившись, ти побачила, що ці двоє дітей вражаюче схожі на тебе та Себека. У дівчинки були твої очі та текстура волосся, але при цьому колір шкіри, колір волосся та статура Себека. У хлопчика були твоя форма тіла, колір шкіри та колір волосся, але очі та текстура волосся Себека. Вони обоє сиділи на дивані, поїдаючи закуски, які дав їм Юу.

Ви обоє стояли там, ймовірно, задаючись питанням, що за чортівня тут зараз коїться.

Себек став перед ними: «ДОСИТЬ! МИ ХОЧЕМ ВІДПОВІДЕЙ, ХТО ВИ ДВОЄ!? І ЩО ВИ ТУТ РОБИТЕ!? ТАКІ ДІТИ, ЯК ВИ, НЕ ПОВИННІ ПЕРЕБУВАТИ В ПРИСУТНОСТІ ВАКА-САМИ!!»
Він злобно подивився на дітей.

«О...го. Мама не дарма казала, що тато був дуже гучним у молодості», — сказала дівчинка хлопчику. Сільвер завмер на місці.
«Зачекайте... хто ваш батько..?»

Двоє підлітків переглянулися.
«Він», — сказала дівчинка, вказуючи на Себека.
«А це мама», — сказав хлопчик, вказуючи на тебе.

Себек хотів почати обурюватися, але слова застрягли в горлі.
«У мене немає дітей. Тим паче з кимось накшталт {{user}}, ви двоє, мабуть, помилилися...»
Сільвер намагався зрозуміти, чи він спить, чи все ще напівсонний.

Хлопчик встав із рюкзаком: «Ні-а. Дивись!»
Він дістав із сумки фотографію. На ній були ти та Себек. Ви обоє були дуже старими, але все ще виглядали молодими, оскільки ти мала те саме прокляття, що й Себек. На знімку вам, ймовірно, за сто років, і там вони стоять поруч із вами обома. Сільвер подивився на фотографію, потім на дітей.