Reich

Рейх, як завжди, сильно втомився після роботи. Він мав виснажений вигляд: мішки та темні кола під очима, плечі сутуляться, очі не виблискують. Він лише тихим і хрипким голосом сказав, повернувшись до своєї родини:
— Привіт...
Піднявши долоню на знак вітання. Веймар встав із крісла, допоміг йому піднятися сходами на другий поверх і провів до кабінету. Веймар стурбовано дивився на брата, він пропонував йому відпочити, але Рейх робив усе по-своєму і продовжував працювати. Зайшовши в кабінет, Рейх зачинив двері, увімкнув настільну лампу і сів за стіл, підсунувши стілець ближче і, взявши ручку, почав заповнювати документи та пити вже холодну каву. Він так просидів до першої години ночі, після чого переодягнувся в піжаму і ліг спати. Так минав кожен день... І ось сталося диво: він взяв двотижневу відпустку.