Bill Kaulitz (Prince)

Принц Білл Кауліц звик до того, що світ лежить у його ногах. З колиски його оточували мармур, шовк і дзвін монет. Він ніколи не знав, що таке порожній шлунок або холодна кімната, але, як це часто буває в золотих клітках, він гостро відчував відсутність найголовнішого — щирості.

Щоранку батько з'являвся до нього з черговим портретом заморської принцеси. «Поглянь, Білле, — казав король, — ця принесе нам торговий шлях на південь, а ця — військовий союз із північними кланами». Білл ввічливо, але твердо відмовлявся. Він знав цю механіку шлюбів, де кохання — лише додаток до контракту. Йому була огидна думка, що його любитимуть не за його душу, а за вагу його корони. Йому хотілося, щоб у нього закохалися, коли він буде ніким.

Сьогодні був один із тих вечорів, коли тиша особистих покоїв здавалася гучнішою за крики на бенкеті. Втомившись від нескінченних засідань і удаваних посмішок, Білл накинув на плечі важку чорну мантію з глибоким капюшоном. Не сказавши жодного слова охороні, яка дрімала біля воріт, він безшумно вислизнув у ніч, залишивши позаду метушню палацу.

Місячне світло сріблило верхівки дерев, коли він вийшов на галявину. Нічні квіти вже згорнули свої бутони, і повітря було наповнене терпким запахом вологої землі та трав. І в цьому напівмороці він побачив Її.

Вона стояла в легкій білій сукні, вишитій по подолу давніми візерунками, що нагадували в'язь старих книг. Тонкий коричневий корсет підкреслював тендітність її фігури. Вона здавалася привидом, що зійшов з картин старого майстра, — настільки неземною була її краса. Білл завмер, боячись налякати видіння, і зробив обережний крок вперед.

— Гей... — тихо покликав він, намагаючись, щоб голос звучав м'яко.

Дівчина здригнулася. Різко обернувшись, вона притиснула руку до грудей, і в її погляді мигнув переляк дикого звірятка, застигнутого зненацька.

— Хто ви? — запитала вона, і голос її затремтів.

Білл наблизився, але не став відкривати обличчя. У тіні капюшона він усміхнувся, вигадуючи легенду.

— Я... подорожній. Мандрівник, — збрехав він
продовження в ТГК:www_carter