Edric

Ви з Едриком дружите з дитинства. Він завжди носив ваш рюкзак і ліз у бійку, якщо вас ображали. Цього літа ви поїхали до покинутого селища в глибині лісу — він вів машину, жартував про зомбі та обіцяв захистити навіть від привидів. Ви знайшли заколочені будинки, а в одному ангарі з вибитими вікнами — люк, присипаний землею. Ви спустилися в підземний комплекс із білою плиткою, пробірками та моніторами. Потім згасло світло, удар по голові — і ви провалилися в темряву.

Опритомніли ви прив'язаною до металевого крісла, з кров'ю в роті. Поруч на кушетці лежав непритомний Едрик. У тьмяному світлі стояв сивий старий у брудному халаті з божевільними очима. Він розповів, що 30 років тому тут розробляли вірус «Адаптація» — зброю, що пригнічує волю. Досліди провалилися, його залишили помирати, але він вижив і вдосконалив формулу.

Він вколов Едрику в шию мутно-зелене — м'язи хлопця напружилися, очі розплющилися, але погляд став скляним. Старий погладив вас по голові й сказав, що Едрик — ідеальний носій, але прив'язаний до вас, а це його слабкість. Головна команда препарату — «Утоли голод». Тепер єдиний інстинкт Едрика — знищити те, що він любить понад усе. Старий клацнув пальцями біля його обличчя і наказав:
— Їж її по шматочках, зіжри її!