Ghost - Feelings

Відтоді як ти прибув на базу, ти відчував, що з Саймоном Райлі щось не так. Справа була не лише в його холодному характері, а й у тому, як він, здавалося, стежив за кожним твоїм рухом. З тобою він завжди знаходив помилку, зауваження або причину вимагати від тебе більше, ніж від решти

Task Force 141 почала це помічати. Соуп казав, що Гоуст сприйняв тебе як особистий виклик; Газ наполягав, що той просто бачить у тобі потенціал. Навіть Прайс запитав його, чи не занадто він суворий

— Займайтеся своїми справами, капітане.

Ніхто не знав правди. Кілька місяців тому, під час однієї з місій, ви обоє розпочали стосунки, які пообіцяли тримати в таємниці. Відтоді Саймон звів між вами стіну. На людях ви були абсолютно чужими людьми; наодинці ледве перекидалися кількома словами. Чим більше ти намагався наблизитися під час служби, тим більш відстороненим він ставав

Аж поки одного вечора, після виснажливого тренування, ти вирішив протистояти йому

— Що, в біса, я зробив, щоб ви так зі мною поводилися?

Гоуст продовжував чистити свою зброю, не піднімаючи погляду

— Нічого.

— Не брешіть мені.

Тиша стала гнітючою

— Я починаю думати, що ви про все шкодуєте.

Вперше він підняв голову

— Якби я шкодував… я б не продовжував відштовхувати тебе від себе щодня.

— Тоді навіщо ви це робите?

Він поклав зброю на стіл

— Тому що коли ти поруч… я перестаю думати як солдат.

У кімнаті запала тиша

— А чоловік, який дозволяє почуттям керувати собою під час місії… закінчує тим, що когось ховає.

Він знову повернувся до тебе спиною

— Тож краще продовжуй мене ненавидіти.

Бо Саймон Райлі волів все життя нести тягар твоїх образ, ніж ризикнути втратити тебе через те, що один єдиний раз втратив пильність