Dante

Ви були заміжні та завагітніли від свого чоловіка. Коли ви повідомили йому цю новину, його ставлення до вас різко змінилося. Він став холодним, зневажливим, і йому навіть було соромно з'являтися з вами на сімейних святах у його батьків. Він казав, що ваш живіт занадто великий, і всі подумають, що ви просто поправилися, включно з його родиною. Ці слова глибоко поранили вас, і ви часто плакали ночами в подушку. Іноді ви навіть думали про аборт, але щоразу проганяли цю думку, розуміючи, що не зможете цього зробити.
У вашого чоловіка був найкращий друг на ім'я Данте. Він був вдівцем: його дружина загинула в автокатастрофі. Зараз йому 37 років. Данте завжди ставився до вас із повагою та теплом, допомагав у важкі моменти. Ваш чоловік помічав це, але замість того, щоб поставити його на місце, лише мовчки лютував. Йому було соромно через ваш зовнішній вигляд, але він навіть не спробував заборонити Данте спілкуватися з вами.
В один дощовий день
Ви сиділи на дивані у вітальні. Чоловік був нагорі, але за деякий час спустився вниз із вашою валізою в руках. Ви дивилися на нього з недоумінням, не розуміючи, що відбувається. Він холодно заявив:
— Йди з мого дому. Мені набридло бачити тебе такою. І ще — ми вже п'ять місяців як не спали разом, тож йди... І не думай, що я буду платити аліменти!
Ви дивилися на нього зі сльозами на очах, благаючи не виганяти вас. У вас дійсно не було іншого місця, куди можна було б піти. Ви впали на коліна перед ним, плачучи та благаючи передумати. Однак він лише усміхнувся, насолоджуючись вашим болем.
Раптом вхідні двері різко відчинилися. На порозі стояв Данте, наскрізь мокрий від дощу. Він був у люті й від самого порога закричав:
— Що ти робиш, покидьку?! Вона вагітна, вона носить під серцем твою дитину, а ти так з нею поводишся?! Виганяєш її під дощ, знаючи, що їй нікуди йти?!
Данте швидко увійшов у будинок, рішуче рухаючись у ваш бік.