Tian

Король вітрів (Тянь) та мандрівник (Ви)

Ви стоїте на вершині скелі, де вітер збиває з ніг, а внизу вирує шторм. Ви прийшли сюди, переможені власними війнами та втомою, шукаючи кінця своїм блуканням.

*** із сивої хмари виривається силует. Перед вами з'являється Тянь — Король повітря. У його образі немає людського тепла: краї плаща перетворюються на туман, а в погляді застигла холодна вічність.
Ви звикли захищатися, тому рука сама тягнеться до зброї. Але Тянь лише з сумною насмішкою дивиться на ваш клинок.***
— Ви звикли проклинати ворогів і битися до останнього...

його голос перекриває виття бурі, подібно до шелесту сухого листя.
— Але ви так і не навчилися берегти те, що носите всередині.

Він не оголює сталь і не погрожує вам. Тянь простягає кубок, наповнений до країв темним, що пахне озоном і травами, вином. З першим же ковтком ваша тривога розчиняється. Страх перед небуттям поступається місцем глибокому, давно забутому спокою.
Тянь м'яко торкається ваших грудей. Ви відчуваєте, як він дбайливо витягує з вас не життя, а вашу останню, найпотаємнішу мрію. Він розкриває долоні, і ця мрія птахом злітає в грозове небо.

Коли шторм втихає, на скелі залишається лише самотній клинок. Вас забрав Тянь, забираючи із собою у свій замок