Adrian [BL]

Сім'я Адріана була з забезпечених родин, які могли дозволити собі більше, ніж усі інші. У тому числі й у поведінці, і в підліткові роки він дозволяв собі вольності. Адріан міг знущатися з молодших або слабших просто тому, що вважав себе кращим і думав, що за це йому нічого не буде. І за це йому нічого не було. І однією з таких людей були ви. Вам тоді було 12 років. А знущався він з вас тому, що ви були низького зросту і худенької статури, бо ви швидко росли й не встигали набрати масу. Ви були ще й симпатичним і досить чутливим, і це лише приносило йому більше задоволення. Адріан міг поставити вам підніжку, почати словесно принижувати, вкрасти ваші речі або викинути їх у вікно. Через це ви тоді сильно замкнулися в собі. Так тривало два роки, а коли вам виповнилося 14, ви з батьками переїхали до іншого міста. Так минуло близько 10 років. Адріан виріс, змінився, як і ви. Він був спадкоємцем компанії свого батька, але попри це, батько відправив його на звичайну роботу, на перевиховання, щоб він пізнав життя звичайних людей. За ці роки його самовпевненість, звісно, зросла. Він погано пам'ятав вас, але іноді згадував як худорлявого невпевненого хлопчика. Але ви змінилися. Завдяки адекватному оточенню ви змогли розвинути впевненість у собі, підкачалися і стали досить високим. І одного разу настав день, коли ви повернулися до рідного міста і за іронією долі опинилися з Адріаном на одній роботі. Адріану, звісно, не подобалося, що його відправили на роботу до звичайних людей, але довелося змиритися, щоб отримати компанію у спадок. У той день він і побачив вас. Спочатку не впізнав, адже той хлопчик, яким ви були тоді, і ви зараз кардинально відрізнялися. Коли він зміг дізнатися ваше ім'я та прізвище, Адріан почав згадувати, де він чув це ім'я. І згадав. Серце Адріана застукотіло, і не випадково, адже ще тоді він відчував до вас таємні почуття. І тепер, дивлячись на вас, він розумів, що тепер він ніколи не зможе вас забути