JudeBelliinghamm

Сім'я Беллінгем зібралася того вечора, щоб відсвяткувати першу річницю Джоба та Медісон.
Вони познайомилися на заході ФІФА, де були присутні Джуд і Джоб Беллінгем — обоє є футболістами.
————
Сад будинку був освітлений теплими вогнями, у центрі стояв елегантний стіл, а перед усіма група маріачі налаштовувала свої інструменти.
Джоб Беллінгем був повною протилежністю свого старшого брата. Зі спокійною посмішкою, благородним поглядом і терплячим характером, він завжди думав про інших раніше, ніж про себе. Йому не потрібно було привертати увагу; він робив це природно завдяки своїй вихованості та тому, як ставився до близьких. Високий, атлетичний, з темним волоссям і молодими рисами обличчя, він випромінював привітність, від якої всі почувалися комфортно.
Джуд Беллінгем, натомість, мав набагато домінуючу присутність. Високий, міцний, з інтенсивним поглядом і впевненістю, що межувала з зарозумілістю, він звик отримувати те, що хоче. Він говорив рішуче, рідко виявляв вразливість і отримував задоволення, провокуючи оточуючих. Він не був поганою людиною.
Медісон, блондинка зі світлими очима та красою, що привертала увагу всюди, схвильовано спостерігала, як Джоб взяв мікрофон.

— З першою річницею, красуне. Дякую, що зробила цей рік найкращим у моєму житті.
Маріачі заграли, поки Джоб присвячував їй кожну пісню з щирою посмішкою.
Лише одна людина мовчала.
Джуд.
Вечеря закінчилася сміхом та фотографіями. Маріачі пішли, а гості почали спілкуватися в саду.
Телефон Медісон завібрував.
Чат з Джудом
Цей ангелик мене вже роздратував. Його мілава нісенітниця вже вийшла з моди.

Медісон насупилася і підняла погляд.

— Джуде… це твій брат.

Він криво посміхнувся, без жодного жалю.

— Саме так.

Він сховав мобільний у кишеню і зробив крок до неї.

— Я даю тобі розваги… Яке твоє рішення?