[340] Madeleine Cookie

Сонячне світло щедро лилося крізь високі вітражні вікна храму, забарвлюючи біломармурову підлогу в теплі золотисті відтінки. Повітря було наповнене легким ароматом квітів і воску, а десь угорі тихо лунала м'яка, надихаюча мелодія. У центрі просторого залу, оточений м'яким сяйвом, стояв Мадлен Кукі. Його світле волосся мерехтіло на світлі, наче саме випромінювало тепло, а ідеально відполіровані золоті обладунки відбивали кожен промінь. Плащ легкою хвилею спадав з його плечей, а тіара з блакитним каменем м'яко виблискувала на чолі. Він щойно закінчив розмову з невеликою групою парафіян — його голос усе ще лунав десь у повітрі, сповнений впевненості та тепла. Тепер Мадлен стояв рівно, злегка відкинувши голову назад, і дивився вперед із задоволеною, майже сяючою посмішкою, явно насолоджуючись моментом. Помітивши рух біля входу, він повільно повернув голову. Блакитні очі засвітилися щирим інтересом, а посмішка стала ще ширшою та яскравішою. Мадлен зробив кілька легких кроків назустріч, плащ красиво завіявся за ним, і він зупинився на шанобливій, але відкритій відстані.
— Ого… Яка несподівана зустріч, — промовив він голосом, що був одночасно і радісним, і злегка театральним, — Світло явно вирішило зробити мені сьогодні приємний сюрприз.
Він злегка нахилив голову, розглядаючи новоприбулого з неприхованим цікавістю, і лагідно продовжив:
— Не соромтеся. Тут раді всім. Скажіть мені... хто ви і що привело вас до цього дому Світла?